Принципи активного навчання
на
уроках історії
Викладачі будуть мати
найбільший успіх у процесі адаптації активних навчальних стратегій, якщо вони
знатимуть деякі з основних принципів активного навчання:
1.
Навчання залежить від мотивації. Яким чином ви можете
створити мотиваційну ситуацію та підтримувати ці мотиваційні фактори в
учасників?
2.
Навчання залежить від здібностей тих, хто навчається.
Яким чином ви можете адаптувати навчання для тих, хто відчуває при цьому певні труднощі?
3.
Навчання залежить від минулого та теперішнього
досвіду. Яким чином ви можете використати досвід учнів як джерело їхнього
навчання?
4.
Навчання залежить від активного залучення учасників до
процесу навчання. Яким чином ви можете стимулювати учасників та активно
залучати їх до процесу навчання?
5.
Навчання залежить від створеної атмосфери комфорту та
взаємоповаги. Яким чином ви можете створити атмосферу безпеки, взаємоповаги,
комфорту?
6.
Навчання стає більш ефективним, коли учасники є
самокерованими до нього. Яким чином ви можете заохочувати учнів до самоосвіти
та подальшого навчання?
7.
Навчання повинне якомога більше відповідати
індивідуальним навчальним стилям та індивідуальним відмінностям учнів. Яким
чином ви можете індивідуалізувати навчання відповідно до індивідуальних стилів
навчання?
Групова робота
Навчання
невеликими групами
Найбільш ефективними формами
організації навчальної діяльності виявилася робота в групах, а також
обговорення підготовлених учнями повідомлень, доповідей, рефератів. Групи на
уроці — це добровільні об'єднання учнів, що мають подібні позиції стосовно
проблем, обговорюваних у ході уроку. Анкетування учнів випускного класу
показало, що ці форми роботи їм особливо сподобалися, тому що давали можливість
кожному висловити власну думку під час обговорення проблеми в невеликій групі,
вчитися слухати і розуміти думку товаришів, захищати свою позицію в суперечці з
іншими групами. Треба відзначити, що комунікаційний аспект у викладанні історії
є одним з головних. На думку російського педагога В.В.Давидова,
«науково-теоретичне мислення, застосоване до викладання гуманітарних дисциплін,
негайно виявляє свою обмеженість як головне і визначальне у педагогічному
процесі. Провідним тут повинне бути духовно-практичне ставлення, а теоретичне
має посісти місце засобу».
Кожний план уроку повинен містити в
собі перелік практичних заходів, які повністю залучають учня до активного
навчання шляхом використання навчальних методів практичної взаємодії. Один з
таких методів, зокрема, навчання невеликими групами, є дуже ефективним, тому що
заохочує учнів до самостійного дослідження змісту уроку, спільного взаємного
використання одне одного як джерела інформації і водночас до роздумів над
змістом навчання та його перспективами.
Склад групи та її формування
Кількість учнів у групі залежить від кількості учнів у класі, доступності
джерел і змісту завдання, що виконується. Ідеально група має складатися не
більше, ніж із шести учнів, для того, щоб забезпечити кожному можливість
працювати. Групи можна формувати з урахуванням віку, дружніх стосунків між
учнями, можливостей зацікавленості проблемою та інших від повідних критеріїв.
Якщо склад груп не визначено заздалегідь, учитель може прямо на уроці,
використовуючи будь-які критерії, спрямовані на виконання запланованої роботи,
формувати групи на власний розсуд.
Щоб
допомогти вам максимально використати навчальний потенціал невеликих груп,
пропонуємо скористатися такими рекомендаціями, які розроблені для використання
в класі кількістю до 3 5 учнів.
Ідеальна
кількість учнів в невеликій групі — від 5 до 7 учнів. Щоб полегшити формування
невеликих груп, пропонуємо вам таку «лічилку».Наприклад, якщо у вашому класі
сорок учнів і ви хочете поділити їх на п'ять невеликих груп по вісім чоловік у
кожній, запропонуйте учням розрахуватися за номерами, називаючи вголос номери з
першого по П'ятий стільки разів поспіль, доки кожний з учнів не отримає свій
особистий номер (номер перший, другий, третій, четвертий або п'ятий).
Після
того, як вони розрахувались за номерами, запросіть усіх учнів під
номером
«один» утворити одну невелику групу, всіх учнів під номером
«два» —
утворити другу невелику групу, всіх учнів під номером «три» —
наступну і
так далі, аж доки ви не одержите п'ять невеликих груп.
Якщо
ви формуєте невеликі групи вперше, дайте учням трохи часу, щоб вони ближче познайомились
одне з одним. Декілька хвилин, присвячені міжособовому спілкуванню в групі,
можуть значно покращити атмосферу при навчанні.
Визначте
можливості учнів і використовуйте їх. Інтереси і захоплення учнів роблять їх
цінними джерелами інформації при проведенні класних занять. За допомогою
власного досвіду вони можуть проілюструвати деякі концепції та вдало
розпочинати дискусії. Визначте всі потенційні лідерські якості учнів і широко
їх використовуйте. Залучайте учнів допомагати вам керувати роботою невеликих
груп, а також заохочувати учнів до діяльності.
Робота в
групах — це така організація класної роботи, яка сприяє залученню до праці всіх
учнів, але з урахуванням їх розвитку та швидкості сприйняття матеріалу. Диференційований
підхід до визначення завдань і належна організація груп перетворюють заняття у
класі в захоплюючу справу для всіх.
Не слід
дозволяти будь-кому домінувати в групі. Для цього групи мають бути гнучкими,
щоб їхній склад можна було легко змінювати залежно від поставлених завдань і
учні мали можливість виконувати в групі різні ролі (наприклад, лідера, автора,
репортера, спостерігача). Трупам слід надати можливість робити самостійну
оцінку того, чи добре вони працювали разом, виконуючи завдання, та чи була в
кожного члена групи можливість ефективно працювати. Вчитель має взяти на себе
роль ненав'язливого керівника і натхненника досліджень, які проводить група, а
не бути просто головним постачальником інформації.
Для
пожвавлення роботи можна змінити порядок розміщення парт у класі : у вигляді
літери «П», по колу тощо.
Це метод,
який найбільш часто використовується на семінарах, заняттях, коли ми маємо
маленькі групи, зібрані для рішення визначених задач, чи великі групи (до 20-25
учасників). Обговорення дозволяє:
•
працюючи в неофіційній атмосфері,
заохочувати діалог і творчий потенціал;
•
залучати до обговорення учнів без
будь-якого обмеження;
•
наближатися до чуттєвих проблем чи
проблем загального інтересу;
•
шукати згоди в ситуаціях, які,
здавалося, важко вирішити;
•
обмінюватися думками, заснованими на
широкому досвіді;
• мати практику
міжкультурних відносин і дружньої злагодженості. Найбільш важливим моментом в
обговоренні є досягнення згоди. Де відбувається, коли група досягає спільної і
добровільної угоди у процесі слухання, обговорення і діалогу, у якому нічия
думка не залишається поза увагою. Яких навичок набувають учні внаслідок
групової роботи?
Шляхом ефективної групової роботи учні мають
навчитись:
•
брати на себе відповідальність за добір матеріалів і
наочності;
•
відстоювати власні думки, розвивати впевненість у
собі;
•
працювати разом та слухати одне одного, розвивати
усвідомлення того, що кожен має зробити свій внесок, який треба цінувати і
поважати;
•
брати на себе різні ролі і відповідальність у групах
(наприклад, роль лідера, автора, репортера, спостерігача).
Учителі мають пам'ятати, що:
•
правильно сформульовані завдання та обрана
організаційна структура груп забезпечують максимальну взаємодію учнів;
•
необхідно підготувати відповідний, належним чином
підібраний заохочувальний матеріал, у тому числі пам'ятки матеріальної
культури, наочність, письмові документи;
•
для забезпечення ефективної роботи всіх учнів
необхідно ніби розчинитися серед них: говорити з ними їхньою мовою, бути їх
партнером;
•
потрібно давати групі додаткову роботу або
видозмінювати її, якщо група закінчує своє завдання раніше від встановленого
часу.
Види групової роботи
Після вступної бесіди вчителя учнів можна запросити працювати маленькими
групами для виконання одного і того ж завдання. Потім кожна група звітує про
свою роботу всьому класу. Крім цього, залежно від теми чи проблеми, вчитель
може запропонувати в її контексті провести різноманітну додаткову роботу. Такий
засіб дає змогу учням розглянути кожний аспект теми більш детально, а потім з
більшою впевненістю і більш кваліфіковано доповісти іншим про свої висновки.
Інший варіант. Кожній групі дається для опрацювання один аспект теми, а
потім, коли первісне дослідження закінчене, створюються нові групи, до яких
входять один-два учні з колишніх груп, які доповідають новим колегам про свої
попередні напрацювання. Таким чином, кожний учень ознайомлюється з усією темою.
Вчитель може запросити одну групу доповісти класу для того, щоб перевірити
правильність сприйняття всієї теми.
Учні мають можливість виробити в собі
впевненість, коли Працюють разом з товаришами в першій групі над досягненням
єдиної точки зору. Потім ця впевненість і навички спілкування переносяться уми гупну
групу, коли вже учень сам розповідає про висновки своєї команди. Так
розвивається впевненість у собі, самоконтроль і відповідальність.
Цей метод передбачає систематизацію широкого кола ідей, що виникають при
обговоренні проблеми, протягом дуже обмеженого часу та організацію їх у чіткий
ряд аргументів. Кожній групі дається тема для розгляду приблизно протягом 5
хвилин кожна груш готує перелік усіх слушних думок, що виникають у її членів.
Учитель, зі свого боку, записує всі думки кожної групи по черзі на дошці,
підвісному діаскопі або на перекидних накатах. Далі кожну групу окремо
запрошують відібрати із загального переліку найважливіші думки та записати їх
на чисті картки. Потім картки треба розмістити в такому порядку, з яким
погодяться всі члени групи. Ця частина завдання сприяє обговоренню і виробляє
вміння слухати, тлумачити, пояснювати, доводити слушність своєї думки та йти на
компроміс. У результаті група має скласти компромісний документ, що базується
на узгодженому порядку думок. Цей документ треба передати іншій групі чи всьому
класу та одержати їхнє схвалення. Ця форма роботи схожа на «мозковий штурм».
З'ясування ролей
Цей вид роботи використовується для розвитку
розуміння можливостей людей у минулому. Ґрунтовні знання певного періоду часу
одержуються поступово, шляхом використання відповідних джерел. Згодом групу
учнів можна запросити розглянути доступні матеріали з метою з'ясування
можливостей людей чи окремої особи у той час. Висновок про це треба робити
після детального обговорення в групі, спираючись на факти, що дають достатньо
інформації про причини, наслідки та мотивації події. Для того, щоб розігрування
ролей спиралося на реальні, а не на уявні обставини та фактори, учні можуть
допомагати одне одному доводити правильність певних точок зору, посилаючись на
доступні факти. Потім первинні групи треба переформувати у збірні, в яких буде
представлена узагальнена інформація стосовно всіх фактів, з приводу яких члени
збірних груп обговорюватимуть свої думки. Протягом подальшого обговорення, у
рольовій формі чи ні, треба дати всьому класу чітке уявлення про подію.
